Як починався останній день минулого року... Тут і про дах над головою, і про місцеву їжу, і про новорічний настрій. А ще люди на задньому плані!

P. S. В наступному пості постараюсь опублікувати все без фронталки...

День 6, або все буває вперше

Як застопити першу в житті машину.

Відправною точкою нашого автостопу до Праги мало стати місце біля «Ашану» (голос в автобусі оголосив його «Ошон»-ом), підказане сервісом hitchwiki. На сайті бувалі стопери позначають місця, де вони зупиняли авто і наскільки вдалим виявився стоп.

Табличку ми «позичили» в супермаркеті, відірвавши картонку від порожньої коробки. Поки ж шукали заповітну локацію, написали і кінцевий пункт – PRAGA.

Значно пізніше ми усвідомили, що чеською це писатиметься PRAHA. Я досі вважаю, що це могло вплинути на час нашого простою саме на території Чехії. Але про це згодом…

Поки що був чудовий сонячний день. Локація знайдена, табличка піднята. Ну, з Богом!..

Минуло 20 хвилин. Я подумки згадував історії бувалих про найдовше півгодинне очікування. І тут відбувся внутрішній тріумф! Автівка зупинилась. Нас підхопила сімейна пара. Вони слухали весь час музику, тому нам лишалось хіба підтанцьовувати..

Хот-дог за колядку

«Танцювали» ми близько 65 кілометрів. Наступна зупинка була біля містечка Бардо. Воно знаходиться між горами, і там справді дуже красива місцина.

Зупинялось нам авто з пропозицією підвезти 10 км, та вже «окрилені» стопери, що проїхали одним автомобілем більше 60-ти км, відмовились.

На таку ж пропозицію довелось погодитись після ще 15-ох хвилин очікування. Ми їхали з Юреком і його дружиною. Після кількох речень про себе і в цьому авто залунала музика – колядка у спільному виконанні a capella. Юрек довіз нас до заправки, придбав кожному по великому хот-догу і каві. Дуже приємно було з ним спілкуватись, ну і селфі на пам’ять! (Куди ж без цього…)

Як же без гострих вражень?

Перетин польсько-чеського кордону – завдання-мінімум, що стоїть перед нами. Якщо їхати одним автомобілем і не гальмувати, то навряд чи вдасться помітити момент, коли ви опинитесь на території сусідньої держави. Але це не наш випадок.

Сівши в авто, ми одразу почули: «Только это не будет бесплатно». Так, саме російською. «Я вам дам деньги, а вы в аптеке купите мне вот такие таблетки». Андрій одразу пробив назву в Google. Це був противірусний засіб, котрий має наркотичні властивості. В Чехії продається лише за рецептом, а в Польщі –         1 упаковка в руки.

Давати задню не було як. В аптеці було дві черги. Водій підійшов до тієї, яка рухалась швидше, і йому відповіли, що ліків немає в наявності. Ми видихнули з полегкістю… Перед кордоном зупинились. Чоловік сховав кілька десятків пачок в схованку під кермом – і через хвилину ми опинились в Чехії.

Коли опускаються руки… Навіть з піднятим догори пальцем

Змінивши ще дві машини, ми доїхали до Градец Кролове. І тут була чи не найбільша затримка на шляху.

Це мав бути останній ривок до Праги, виїзд на автобан. Тільки-от цей автобан якраз будувався, і ми заблукали, не розібравшись в дорожніх знаках…

Коли вірне місце все ж було знайдене, жодна машина не зупинялась. Можливо, через те, що стемніло, а може тому, що стопили неграмотні з табличкою PRAGA.

Андрій поставив умову – 15 хвилин чекаємо, якщо ніхто не зупиниться – йдемо в місто шукати хостел. Не інакше, ніж дивом можна назвати автівку, яка зупинилась рівно на 15-ій хвилині цієї умови. 

Так ми доїхали до Праги. Діло лишилось за маленьким – знайти де переночувати. Але про це завтра! Обіцяю)

День 5 (який плавно перетік у День 6)

«Рушаймо!»

Саме так ми подумали того вечора. Деталі зборів з перших уст - у відео нижче.

Вроцлав – європейська столиця культури 2016!

Так. Саме це місто має таке почесне звання цьогоріч. Але окрім цього, є ряд цікавинок, котрі ми встигли побачити за ті декілька годин, що провели у Вроцлаві.

Почну з того, що прибули ми о 4.30 ранку, а прогулянка тривала до 7.00. І все з банальної причини – центральний Макдональдс відчинявся саме о тій порі.

Не зважаючи на це, місто вражало з перших кроків по його бруківці. Старовинні храми, канали і острівці, мости, що їх сполучають, - все це справді заслуговує називатись «польською Венецією»!

Окрім різного роду старовини (якої повно по всій Європі), тут існує цікава атракція – маленькі бронзові скульптурки гномів, котрі «розкидані» по всьому місту. Цікаво, що кожен з понад 300 гномів має свій власний сюжет. Саме пошук цих малюків не давав нам сумувати. Кількох навіть сфотографували (вони таке люблять).

                                          А ще у водах каналів дрімали лебеді.

                                     А потім був сніданок.

І поїздка до першого пункту автостопу до Праги.

Дні 2-4

Чим займатись в Різдвяній Варшаві? Куди піти, що побачити, на що звернути увагу?
А нікуди! Це дія чи бездіяльність?!

Ну і вперше тут опубліковано відео. Перепрошую за якість і відсутність перекладу. =)

День 1 (продовження)

Все ж таки таксі…
Проїхавши метрів 100 автівка різко зупинилась. Двері-купе відчинились і нас з Olya люб'язно закликали до таксі. «Я ж все одно платитиму за машину, чому вам не їхати теж?» - сказала Ljubov.

Дорогою до Перемишля ми швиденько познайомились. Виявилось, що Olya прямує на міжнародний християнський з’їзд Taize у теплу і сонячну Валенсію.

Я ж очима пробігав по дверях різних кіосків, магазинів, супермаркетів – все було зачинене. Головною ж ціллю був пункт обміну валют, проте і він не працював.

На вокзалі Перемишля ми з Olya придбали квитки до Варшави, а Ljubov з Анютою – до Вроцлава. Тут наші дороги мусили розійтись.

Напівпорожній потяг до Ряшева

Електричка до Ряшева їде близько 1,5 год. За цей час ми з Olya встигли дізнатись більше одне про одного. Звісно ж, здебільшого теми стосувались подорожей, активного і найбюджетнішого відпочинку. Не оминули ми й теми найдешевшого (тобто абсолютно безкоштовного) способу пересування з пункту А до пункту В.

Думка про подорож автостопом сиділа в моїй голові вже давно, проте я все чекав якогось слушного моменту для цього. Для мене це була одна з мрій всього життя, яку насправді можна здійснити за тиждень (а на практиці – і за день).

Olya розповіла про те, як їздила стопом Україною і Польщею. Запевнила, що в Польщі так подорожувати навіть комфортно, проте краще все ж спробувати це в теплий період року. Не тільки через прийнятну температуру повітря, а й через тривалість світлої частини доби.

Останній ривок до Варшави

На вокзалі Ряшева піймали Wi-Fi, щоб змінити вже заброньовані квитки на Polskibus о 18.30 на 15.30. Випивши гарячої кави з автомату (хоч щось зараз працює!), пішли на автобус.

В теплому й просторому (знову ж таки через відсутність людей) автобусі запанувала атмосфера Різдва. Вірніше, вона була лише в навушниках з колядками й у вікнах будинків, де миготіли вогники ялинок. А цукерки і печиво з кишеньок рюкзаків створили справжнє свято!

У Варшаві ми з Olya попрощались. Я зустрівся з Andrii Ostrovskyi. Чудовий і насичений день завершився затишною вечерею із родинами Лопачуків та Островських.


Для тих, кому важливі фінанси


Експрес Рівне-Львів: 43.02 грн. (студентський)/71.52 грн. (повний).

Автобус Львів-Шегині: 34 грн.

Автобус Медика-Перемишль: 2 zł. (ну, або ж за «дякую» в моєму випадку).

Електричка Перемишль-Ряшів: 10.50 zł.

Автобус Polskibus Ряшів-Варшава: 16 zł.

День 1
Знайомий, проте несподівано святковий маршрут.

Назвімо це передмовою!

Починаючи з вересня 2014 року, я щонайменше раз в півріччя вибирався на "розвідку" старої та доброї Європи. Так, маршрути були попсові, погоджуюсь, але з чого ж починати, як не з розпіарених світових брендів, таких як Рим, Париж чи Венеція...


Кожна поїздка супроводжувалась досвідом в туристичному "мистецтві", проте ці подорожі були чітко розплановані, завчасно обдумані і пройдені по картах Google... Спонтанних рішень явно не вистачало.


Все почалось із переписки з Andrii Ostrovskyi. Вже по традиції ми обговорювали проведення зимових канікул в туристичному дусі. Все обходилось загальними фразами на кшталт "поїздити Польщею - є дешеві квитки", "Вроцлав і Гданськ непогані варіанти", "о, так в Польщі якраз різдвяні ярмарки будуть, катнем!". Кожному з нас явно не вистачало часу на хоча б найменше планування маршруту. Зійшлися на тому, що у Варшаві вирішимо, що робити далі...


Отож, let's go!


Польща - найближчий, і напевно, найпростіший для перетину кордон Шенгенської зони з Україною. Якщо всі дороги ведуть до Риму, то для бюджетних туристів починаються вони з польських міст. Окрім лоукостів Ryanair та Wizzair, тут курсують міжнародні автобуси, квитки на які можна купити за 2 zł. (якщо, звісно, вчасно їх помітити на офіційному сайті компанії).



Певно, найдешевший варіант доїзду до польських міст - перехід пішого кордону Шегині-Медика. (Хоча, на blablacar бувають іноді й кращі пропозиції). Про деталі цього маршруту написано багато на різноманітних форумах, тому сенсу повторюватись немає.

Час переходити на особистості


Коли я вперше перетинав кордон пішки і дорогою знімав свої враження, то загальна думка, котра об'єднувала всі ролики була така: "Їхав. Заснув. Поїв. Заснув. Ще кілька разів десь заснув. На кінцевій розбудили. Приїхав."


Цього разу, мій квиток на Polskibus із Ряшева до Варшави був замовлений на 25 грудня, себто на Різдво за Григоріанським календарем. Електричка з Рівного до Львова відправилась о 6.46. О 9.28 місто Лева привітало мене погожим днем, але брак сну явно повпливав на настрій, котрий був геть не святковим...


Зайнявши своє місце в автобусі, що курсує до кордону, я зловив на собі погляд зі щілини між кріслами переді мною. Це була маленька Аня. Дівчинка почала активно зі мною спілкуватись, знайомити зі світом своїх іграшок. Їх вона носить з собою в рюкзачку. Ця абсолютно несподівана зустріч для мене була все одно що знайомство Екзюпері з Маленьким Принцом. Мене просто підкорили такі безпосередні слова: "Я еду к папе на Новый год. Вот здесь Новый год дооолго приходит, а у папы он быстро-быстро наступит!" На згадку вона подарувала мені свіжонамальовану картину. Не знаю, як хто, а я давно не бачив таких гарних полян!









А й справді, тут свято...

Кордон переходив разом з Ljubov Krivoshapka і маленькою Анічкою. Втім, крім нас там нікого й не було. Вперше я стояв на кордоні й відчував, як там вітер гуляє. Відсутність людей насторожувала й створювала відчуття зони відчуження. Після успішного перетину кордону, ми дружно направлялись на автобус до Перемишля. Тут необхідно зазначити, що кошти в злотих в мене були строго розраховані на вже знайомий маршрут. Хто ж міг подумати, що на Різдво в Польщі не працює абсолютно нічого! Навіть автобус Кордон-Перемишль! Та й для кого йому їздити? На кордоні ж, як ми пам'ятаємо - порожньо!


Десь тут до нашої компанії приєдналась Olya-Volya Freedom. Не встигши познайомитись, ми з'ясували, що до Варшави їхатимемо разом. Та спершу треба було дістатись Перемишля. На щастя, перед нами підїхало до зупинки таксі. Водій сказав, що машина коштує 40 zł. Навіть, якщо цю суму ділити на чотирьох, - це все одно більше запланованих 2 zł. Lubov вирішила їхати, ми ж з Olya переглянулись і вирішили йти ловити попутку на трасі. Таксі рушило...