День 6, або все буває вперше

Як застопити першу в житті машину.

Відправною точкою нашого автостопу до Праги мало стати місце біля «Ашану» (голос в автобусі оголосив його «Ошон»-ом), підказане сервісом hitchwiki. На сайті бувалі стопери позначають місця, де вони зупиняли авто і наскільки вдалим виявився стоп.

Табличку ми «позичили» в супермаркеті, відірвавши картонку від порожньої коробки. Поки ж шукали заповітну локацію, написали і кінцевий пункт – PRAGA.

Значно пізніше ми усвідомили, що чеською це писатиметься PRAHA. Я досі вважаю, що це могло вплинути на час нашого простою саме на території Чехії. Але про це згодом…

Поки що був чудовий сонячний день. Локація знайдена, табличка піднята. Ну, з Богом!..

Минуло 20 хвилин. Я подумки згадував історії бувалих про найдовше півгодинне очікування. І тут відбувся внутрішній тріумф! Автівка зупинилась. Нас підхопила сімейна пара. Вони слухали весь час музику, тому нам лишалось хіба підтанцьовувати..

Хот-дог за колядку

«Танцювали» ми близько 65 кілометрів. Наступна зупинка була біля містечка Бардо. Воно знаходиться між горами, і там справді дуже красива місцина.

Зупинялось нам авто з пропозицією підвезти 10 км, та вже «окрилені» стопери, що проїхали одним автомобілем більше 60-ти км, відмовились.

На таку ж пропозицію довелось погодитись після ще 15-ох хвилин очікування. Ми їхали з Юреком і його дружиною. Після кількох речень про себе і в цьому авто залунала музика – колядка у спільному виконанні a capella. Юрек довіз нас до заправки, придбав кожному по великому хот-догу і каві. Дуже приємно було з ним спілкуватись, ну і селфі на пам’ять! (Куди ж без цього…)

Як же без гострих вражень?

Перетин польсько-чеського кордону – завдання-мінімум, що стоїть перед нами. Якщо їхати одним автомобілем і не гальмувати, то навряд чи вдасться помітити момент, коли ви опинитесь на території сусідньої держави. Але це не наш випадок.

Сівши в авто, ми одразу почули: «Только это не будет бесплатно». Так, саме російською. «Я вам дам деньги, а вы в аптеке купите мне вот такие таблетки». Андрій одразу пробив назву в Google. Це був противірусний засіб, котрий має наркотичні властивості. В Чехії продається лише за рецептом, а в Польщі –         1 упаковка в руки.

Давати задню не було як. В аптеці було дві черги. Водій підійшов до тієї, яка рухалась швидше, і йому відповіли, що ліків немає в наявності. Ми видихнули з полегкістю… Перед кордоном зупинились. Чоловік сховав кілька десятків пачок в схованку під кермом – і через хвилину ми опинились в Чехії.

Коли опускаються руки… Навіть з піднятим догори пальцем

Змінивши ще дві машини, ми доїхали до Градец Кролове. І тут була чи не найбільша затримка на шляху.

Це мав бути останній ривок до Праги, виїзд на автобан. Тільки-от цей автобан якраз будувався, і ми заблукали, не розібравшись в дорожніх знаках…

Коли вірне місце все ж було знайдене, жодна машина не зупинялась. Можливо, через те, що стемніло, а може тому, що стопили неграмотні з табличкою PRAGA.

Андрій поставив умову – 15 хвилин чекаємо, якщо ніхто не зупиниться – йдемо в місто шукати хостел. Не інакше, ніж дивом можна назвати автівку, яка зупинилась рівно на 15-ій хвилині цієї умови. 

Так ми доїхали до Праги. Діло лишилось за маленьким – знайти де переночувати. Але про це завтра! Обіцяю)