День 1
Знайомий, проте несподівано святковий маршрут.

Назвімо це передмовою!

Починаючи з вересня 2014 року, я щонайменше раз в півріччя вибирався на "розвідку" старої та доброї Європи. Так, маршрути були попсові, погоджуюсь, але з чого ж починати, як не з розпіарених світових брендів, таких як Рим, Париж чи Венеція...


Кожна поїздка супроводжувалась досвідом в туристичному "мистецтві", проте ці подорожі були чітко розплановані, завчасно обдумані і пройдені по картах Google... Спонтанних рішень явно не вистачало.


Все почалось із переписки з Andrii Ostrovskyi. Вже по традиції ми обговорювали проведення зимових канікул в туристичному дусі. Все обходилось загальними фразами на кшталт "поїздити Польщею - є дешеві квитки", "Вроцлав і Гданськ непогані варіанти", "о, так в Польщі якраз різдвяні ярмарки будуть, катнем!". Кожному з нас явно не вистачало часу на хоча б найменше планування маршруту. Зійшлися на тому, що у Варшаві вирішимо, що робити далі...


Отож, let's go!


Польща - найближчий, і напевно, найпростіший для перетину кордон Шенгенської зони з Україною. Якщо всі дороги ведуть до Риму, то для бюджетних туристів починаються вони з польських міст. Окрім лоукостів Ryanair та Wizzair, тут курсують міжнародні автобуси, квитки на які можна купити за 2 zł. (якщо, звісно, вчасно їх помітити на офіційному сайті компанії).



Певно, найдешевший варіант доїзду до польських міст - перехід пішого кордону Шегині-Медика. (Хоча, на blablacar бувають іноді й кращі пропозиції). Про деталі цього маршруту написано багато на різноманітних форумах, тому сенсу повторюватись немає.

Час переходити на особистості


Коли я вперше перетинав кордон пішки і дорогою знімав свої враження, то загальна думка, котра об'єднувала всі ролики була така: "Їхав. Заснув. Поїв. Заснув. Ще кілька разів десь заснув. На кінцевій розбудили. Приїхав."


Цього разу, мій квиток на Polskibus із Ряшева до Варшави був замовлений на 25 грудня, себто на Різдво за Григоріанським календарем. Електричка з Рівного до Львова відправилась о 6.46. О 9.28 місто Лева привітало мене погожим днем, але брак сну явно повпливав на настрій, котрий був геть не святковим...


Зайнявши своє місце в автобусі, що курсує до кордону, я зловив на собі погляд зі щілини між кріслами переді мною. Це була маленька Аня. Дівчинка почала активно зі мною спілкуватись, знайомити зі світом своїх іграшок. Їх вона носить з собою в рюкзачку. Ця абсолютно несподівана зустріч для мене була все одно що знайомство Екзюпері з Маленьким Принцом. Мене просто підкорили такі безпосередні слова: "Я еду к папе на Новый год. Вот здесь Новый год дооолго приходит, а у папы он быстро-быстро наступит!" На згадку вона подарувала мені свіжонамальовану картину. Не знаю, як хто, а я давно не бачив таких гарних полян!









А й справді, тут свято...

Кордон переходив разом з Ljubov Krivoshapka і маленькою Анічкою. Втім, крім нас там нікого й не було. Вперше я стояв на кордоні й відчував, як там вітер гуляє. Відсутність людей насторожувала й створювала відчуття зони відчуження. Після успішного перетину кордону, ми дружно направлялись на автобус до Перемишля. Тут необхідно зазначити, що кошти в злотих в мене були строго розраховані на вже знайомий маршрут. Хто ж міг подумати, що на Різдво в Польщі не працює абсолютно нічого! Навіть автобус Кордон-Перемишль! Та й для кого йому їздити? На кордоні ж, як ми пам'ятаємо - порожньо!


Десь тут до нашої компанії приєдналась Olya-Volya Freedom. Не встигши познайомитись, ми з'ясували, що до Варшави їхатимемо разом. Та спершу треба було дістатись Перемишля. На щастя, перед нами підїхало до зупинки таксі. Водій сказав, що машина коштує 40 zł. Навіть, якщо цю суму ділити на чотирьох, - це все одно більше запланованих 2 zł. Lubov вирішила їхати, ми ж з Olya переглянулись і вирішили йти ловити попутку на трасі. Таксі рушило...